(Текст матеріалу онлайн версії Forbes Ukraine, січень 2024)

В українських надрах 22 критичних матеріали на сотні мільярдів доларів, каже Сергій Войцеховський. В інтервʼю топменеджеру МХП Дмитру Зозулі він розповідає, що потрібно Україні, аби підкорити ринок майнінгу критичних матеріалів та побудувати на цих запасах провідну галузь економіки.

В України є унікальна можливість використати чималий запас корисних копалин на користь власної економіки та безпеки, переконаний Сергій Войцеховський, член ради директорів BGV Group Management(належить співзасновнику АТБ Геннадію Буткевичу). Серед переліку з 34 критичних матеріалів (CRM), визначених Єврокомісією в березні 2023-го, в Україні є 22, пояснює він. 

16 жовтня президент Володимир Зеленський представив у Верховній Раді План перемоги. Один з пунктів – готовність допустити західних інвесторів до розробки стратегічних корисних копалин, таких як літій.

«Мусимо бути супершвидкими», – каже Войцеховський.

У які корисні копалини та скільки інвестує група Буткевича, чим саме Україна може зацікавити міжнародних партнерів та як перетворити майнінг на провідну галузь економіки, здатну захистити Україну?

РОЗМОВУ ВІДРЕДАГОВАНО ТА СКОРОЧЕНО ДЛЯ ЯСНОСТІ.

Який профіль діяльності вашої компанії?

Ми – інвестиційна компанія. У нас є низка проєктів у видобувній сфері, загальний обсяг інвестицій у цей напрям – понад $100 млн. Нам цікаві три сектори: перший і найбільший – це критичні матеріали, другий – нафтогаз, третій – будівельні матеріали.

У CRM у нас у пріоритеті графіт як напрям енергетичних критичних матеріалів та берилій, він є лише у кількох країнах. Компанія має Пержанське родовище берилію: унікальність та водночас складність цього родовища в тому, що воно комплексне. Тобто окрім берилію там є ще набір різних елементів, зокрема критичних.

У чому важливість так званих критичних матеріалів?

У США та ЄС є перелік матеріалів, критичних для економіки майбутнього. Тобто розвиток низки сучасних секторів і підприємств неможливий без цих матеріалів. Виробництво батарей для електромобілів, атомна енергетика чи виробництво чипів тощо дуже чутливі до CRM.

У США є два документи: геологічна служба визначає 50 матеріалів критичними, а є ще енергетичні матеріали, їх 18. У ЄС критичними визначено понад 30 матеріалів. Цей перелік постійно змінюється та розширюється. В Україні на сьогодні також є перелік критичних матеріалів: була постанова РНБО, яка це визначила.

Скільки з цих 50 матеріалів є в Україні?

В Україні є понад 22 критичних елементи. Ми фокусно працюємо з двома – із графітом і берилієм. Також приділяємо увагу рідкоземельним елементам.

Які переваги має Україна у цій галузі?

Наявність родовищ – наша унікальна перевага. У багатьох країнах покладів CRM немає. Ми розробляємо у Кіровоградській області графітове родовище, а неподалік партнери по галузі розробляють літієве. Це унікально. Адже дуже складно знайти країну, що має в одній географічній зоні родовища графіту та літію.

Тож ми маємо CRM. Водночас у світі є висока залежність від китайського постачання. І тому є запит на альтернативні канали. Для будь‐якої країни це питання майбутнього, виживання та створення цінності у різних секторах.

За нашими розрахунками, Україна могла б стати передовим виробником анодів для батарейного виробництва Європи та США, попри 90% частку Китаю на ринку.

Яку цінність створює близькість родовищ?

По‐перше, видобуток – це сотні тисяч тонн матеріалу. За таких обсягів велику роль відіграє логістика. По‐друге, майнінг – це про екосистему, це дуже складні комплексні проєкти, повʼязані з науковою та геологічною базами, з інженерією. І коли такі проєкти будуються у межах кластерної історії, це велика перевага.

Який вигляд має цілісний ланцюг та як далеко ви націлені зайти в ланцюгу доданої вартості?

Щодо мрій та довгострокових цілей є бачення акціонера. Геннадій Буткевич публічно декларував, що Україна може бути виробником малих модульних атомних реакторів. Для цього історично у нас є багато компонентів.

Щодо виготовлення продукції з критичних матеріалів, як‐от батареї для електромобілів, то є низка бізнес‐середовищ, де це може робитися. Але перша історія – видобуток, це про карʼєри, шахти, гірничозбагачувальні комбінати тощо. Далі, наприклад, для графіту – сферизація.

Якщо ми говоримо просто про концентрат із досить гарним ступенем очищення, це буде приблизно $1000 за тонну. Сферизований та підготовлений для батарейного виробництва концентрат – десь $2000 за тонну. Тобто один переділ це – X2. Але наступний етап – покритий сферизований графіт – це вже X3, тобто від $3000.

Ми всі хотіли б бути у топі ланцюжка та виробляти космічні кораблі для польотів на Марс. Але починати потрібно з майнінгу і створення цінності тут. На прикладі графіту ми цілимося у виробництво сферизованого високоякісного матеріалу, який використовується для батарей високої ємності та якості.

Скільки коштує ваш графітовий проєкт?

Будівництво повного ланцюжкового виробництва та сферизації – це приблизно $400 млн. З них базовий бюджет – $100–120 млн на побудову ГЗК і виходу в концентрат. А будівництво фабрики зі сферизації значно дорожче – на рівні $250–280 млн.

Такі гроші неможливо проінвестувати одному акціонеру, особливо приватному. Тому це про партнерство з потужними міжнародними фінансовими інституціями, фондами чи великими галузевими компаніями. Родовища копалин – це необхідна, але недостатня умова для приходу цих компаній.

Вони прийдуть до нас, коли проєкт буде на стадії ready to build або хоча б feasibility. Цьому передує три-пʼять років дуже інтенсивної роботи й інвестиції до 10% від вартості проєкту. Треба купити ліцензію за мільйони доларів, провести розвідку, підтвердити запаси, розробити проєктну документацію. В Україні треба проінвестувати до $10 млн, щоб довести проєкт до стадії ready to build.

Очікуємо, що наступного року закінчимо стадію feasibility у нашому графітовому проєкті і до кінця 2025‐го будемо ready to build. Матимемо всі дозвільні документи та можливості для видобутку.

Тобто бажаний сценарій – це залучення не просто міжнародних грошей, а ще й міжнародної експертизи? 

Будь‐якій компанії у роботі із СRM потрібні три речі: гроші, технології та ринки. Ідеальна ситуація – коли у вас є партнер, який може дати всі три експертизи. Але якщо партнер може дати хоч одну, це вже дуже непогано.

Що може стати поштовхом для розвитку галузі в Україні?

Ми обʼєктивно не новачки для міжнародного ринку як майнінгова країна. У нас є певна база та історія, потенційні партнери розуміють, що ми маємо потужну інженерію, багато профільних інститутів. З іншого боку, CRM‐проєкти – це про greenfield, про нові технології, про ризики.

Потрібні нові успішні кейси великих проєктів і партнерств українського та міжнародного бізнесу. Ніщо так не змінює ставлення до країни, як отримання перших дивідендів.

Які ключові кроки з боку держави та приватного сектора потрібні для створення сприятливого середовища? 

У чому ключовий недолік країни? Крім військових ризиків, ми обʼєктивно не суперзаможні. Не можемо, як Китай, інвестувати мільярди та створити стимули швидкого зростання. Але, з іншого боку, ми можемо бути супермобільними. Видобувний сектор усюди зарегульований. Китайці потребують дуже багато часу на всілякі погодження, аудити, сертифікації тощо.

Тут ми мусимо суттєво відрізнятися, бути супершвидкими. Хороший поштовх уперед – результат сильного стусана ззаду. Влада зараз стратегічно правильно дивиться на цю історію і розуміє, що CRM – одна зі складових інтеграції України у міжнародну економіку. Але бракує фокусу та експертизи людей, які на цьому знаються та прискорюють процеси, створюючи додаткову перевагу.

Майнінг може бути дуже корисним для економіки України. Бо це потужні інфраструктурні, часто містоутворювальні проєкти. Далі все тягнеться за ланцюжком: з’являються підприємства, на яких працюють тисячі людей, будується інфраструктура, відкриваються сотні дотичних бізнесів тощо.

Матеріал опубліковано у журналі Forbes Ukraine №4 [31] за жовтень – листопад 2024 року.